Про культуру
мовлення
Систематично займаючись науками, читаючи, людина накопичує необхідний для розмови матеріал. Тому так важливо вміти застосовувати свої знання в розмові. Добрий співрозмовник здатен цікаво розповісти про останні новини, описати комічні пригоди, може вислухати уважно, що кажуть інші, не перериваючи, дати можливість усім сказати. Коли весь час говорить один, це не розмова, а монолог.
|
|
Систематично займаючись науками, читаючи, людина накопичує необхідний для розмови матеріал. Тому так важливо вміти застосовувати свої знання в розмові. Добрий співрозмовник здатен цікаво розповісти про останні новини, описати комічні пригоди, може вислухати уважно, що кажуть інші, не перериваючи, дати можливість усім сказати. Коли весь час говорить один, це не розмова, а монолог.
Є люди, які не тільки люблять розповідати про себе, але й бажають чути від інших схвальні відгуки на свою адресу. Не похвалити було б іноді не ввічливо, але спів дифірамбів може призвести до неприємних вражень. Не намагайтеся витягнути похвалу інших, навмисне зменшуючи деякі свої справжні достоїнства. Не перебільшуйте, коли говорите про хороші чи погані якості кого б то не було. Ретельно зважте всі обставини, щоб ваша похвала або критика була не тільки правдивою, а й не справляла упередженого ставлення. Якщо у чомусь не впевнені, краще промовчати.
Перебуваючи між людьми, слід утримуватися від непристойних і грубих виразів, пліток, вибухів гніву. Дискусія і ведеться саме для того, аби довести правильність тих чи інших тверджень.
Існують люди, які не люблять застосовувати у мові іноземні слова, є такі, які сиплять ними наче горохом. Щоб вас добре розуміли, слід зважати на того, з ким розмовляєте, і власне, добирати вирази. Іншомовні слова варто вживати тільки для того, аби назвати предмети і явища, для яких немає відповідних назв у рідній мові. Не варто, звичайно, доходити в цьому до меж, бо деякі іншомовні слова поширені у багатьох мовах. Вони набули міжнародного значення, і неправильно було б відмовлятися від них і придумувати власні. З іншого боку, якщо в рідній мові існує влучне слово, не варто замінювати його іншомовним синонімом через бажання засвідчити свою обізнаність. Слід взяти собі за правило користуватися іншомовними словами тоді, коли є впевненість, що вашому співрозмовнику вони зрозумілі. Необхідно слідкувати за тим, щоб застосовувати їх у правильному контексті й, до того ж, правильно вимовляти. Неправильне вживання чи погана вимова свідчать про прогалини в освіті. Хто не достатньо розуміє значення іншомовних слів або має дефект дикції, краще утриматися від них.
Мова наша багата діалектами. Чимало слів саме з діалектів увійшли до складу сучасної літературної мови, надаючи їй виразності, колориту, неповторності. Вдома чи в колі друзів-земляків допустимо розмовляти на діалекті. Зневажати його нема вагомої причини. Освічена людина, досконало володіючи літературною мовою, може говорити й на діалекті, але приїжджаючи в якесь село, не намагайтеся говорити на поширеному там діалекті, якщо ним не володієте, — не варто його й перекручувати.
Є люди, які говорять лише на своєму діалекті, і не можна вимагати, аби вони перейшли на літературну мову. У власних інтересах кожен має знати не лише літературну мову, але й мати уявлення про той чи інший регіон нашої України. А читання газет, журналів, книжок, зокрема белетристики, сприяє розширенню лексики, а отже, і вашому світогляду.
|