Міграції банківських спеціалістів

Останніми роками специфіка роботи спеціалістів у галузі економіки та фінансів зазнала великих змін: пішли в минуле дерев’яні рахівниці, тепер можна переказувати кошти з одного рахунка на інший лише натисканням клавіш комп’ютера. Нині банківська система є напівзакритим професійним середовищем, яке поповнюється кадрами з інших галузей економіки. Потрапити на роботу в банк людині, яка раніше там не працювала і не мала досвіду з відповідної спеціальності, складно. Ринок праці банківських спеціалістів став консервативнішим, зважаючи на специфіку роботи, однак він залишається професійним. Серед робітників банків виділяються такі групи спеціалістів:

1. Спеціалісти банку, які працюють досить давно і їм вдалося втриматися на посаді, незважаючи на колізії банківської системи за останні роки.
2. Спеціалісти, які влаштувались у банк на роботу, попередньо змінивши колишню банківську спеціальність на суміжну з нею іншу банківську спеціалізацію.
3. Спеціалісти, які не змогли своєчасно знайти роботу в банку і в наслідок чого перейшли в інші сектори економіки.
4. Спеціалісти, які змінили попередню банківську спеціалізацію на «небанківську», ставши програмістами, дизайнерами або юристами чи психологами завдяки перекваліфікації (здобуття другої вищої освіти). Вони бажають працевлаштуватися в будь-якому секторі ринку труда. І навпаки, існують спеціалісти з інших сфер, які через перекваліфікацію отримали другу вищу освіту в галузі економіки та фінансів.
5. Молодь, яка тільки-но закінчила ВНЗ, пройшла в банку практику і стажування (приблизно чверть персоналу).
6. Працівники, які влаштувалися в банк, за особистими знайомствами (майже третя частина).
7. Спеціалісти, які змінюють банки, йдучи до інших сфер економічної діяльності, і повертаються в банк з надією одержати краще місце.

У банках різних категорій існує тенденція щодо об’єднання чи навпаки, роз’єднання згідно зі спеціалізацією окремих ділянок банківської бухгалтерії, наприклад, валютних операцій, операцій із дорогоцінними металами, оподаткуванням, юридичною роботою (арбітражні процеси, робота з угодами, нерухомість) тощо. На такі ділянки роботи банки воліють готувати спеціалістів самостійно або переманювати з інших фінансових закладів. А ще поєднувати нові і старі функції за рахунок підвищення навантаження на персонал. Таким чином знижується попит на персонал і зростає ринок безробіття. Дослідження свідчать: лише третя частина спеціалістів має змогу знов улаштуватися на роботу в банк, а іншим доводиться докорінно змінювати профіль діяльності або переходити з роботи в банку на роботу в галузевих, регіональних корпораціях та бюджетних структурах (приблизно 60% фахівців). Опинившись без роботи, претендувати на рівноцінну посаду в банку може тільки 30% спеціалістів; на посаду, вищу за попередню — 5% та на посаду, нижчу за попередню — 65% від загальної кількості (в основному за рахунок великого рівня безробіття).

Рух спеціалістів з одного банку в інший відбувається повсюдно з певною регулярністю. Ця міграція зумовлена пошуком комфортніших умов праці: зайняти вищу посаду або таку саму, але з більшою платнею, чи перехід на тих самих умовах у банк іншої категорії (існують варіанти: з великого банку до середнього на вищу посаду і таку саму платню або з середнього банку до більшого на таку ж посаду і більшу платню). Іноді поштовхом до міграції є банкрутство.         Головні причини вимушеної міграції працівників:
        * серйозні претензії до рівня зарплати, особливо до вилки за рівнем оплати спеціалістів — виконавців, менеджерів, топ-менеджерів;
        * підпорядкування професійної діяльності принципу: «швидко і зараз», зведення роботи до механічного виконання, і як наслідок, зниження творчого потенціалу;
        * відсутність корпоративної етики та культури стосунків серед банківського персоналу, керівників та власників банку.

Однак поповнення штату працівників за рахунок мігрантів незначне, їхня доля не перевищує 5%. Це пов’язано з тим, що по- перше, банки, які піклуються про репутацію персоналу, просувають на посадах своїх працівників, особливо провідних спеціалістів та керівників середньої ланки. По-друге, мігруючі спеціалісти часто мають завищену оцінку своїх можливостей.

Безумовно погано, коли спеціалісти змушені йти з роботи, це негативно позначається на репутації банку, бо, як звісно, «від добра добро не шукають». А щодо мігрантів, то не завжди добре там, де нас немає. До того ж, міграційні переходи тільки іноді мають невелику перерву. Можливо, щоб вас цінували там, де ви зараз працюєте, слід докладати більше зусиль.