Професійне питання «Ким бути?» для сьогоденного потенційного шукача працевлаштування, стало вже сакральним та набуло таких розмірів важливості, яких, мабуть, ще й не набувало за всю історію людства.
У той час, коли ринкові відношення, навіть, у своїй спотвореній вітчизняній інтерпретації, зробили майже неможливою номінальну працю «а ля совок», автоматизація виробничих та економічних процесів, ускладнила життя не затребуваним шукачам, «відбираючи» в людини всю ту роботу, що не потребує кваліфікації. Родзинкою у цій страві став карантин, що мав би зупинити поширення пандемії коронавірусу планетою, а натомість, зупинив геть всю світову економіку, знищив чимало робочих місць та спричинив серйозну кризу сучасній цивілізації.
Історично, так вже скалося, що переважна більшість українців, охоплюючи майже усі свої покоління, заробляє здебільше не тими професіями, на які вчилася свого часу. Маючи потребу виживати на тлі мінливої політичної та економічно-соціальної ситуації в країні, українці вже давно навчилися змінювати власні професійні орієнтири, віддаючи пріоритети тим працям, які здатні принести гідний здобуток.
При всьому цьому, мова не йдеться про масове свідоме перепрофілювання з численних юристів та вчителів або інженерів й економістів, на вмілих операторів сучасного обладнання чи інших обізнаних робітників на яких вже йде справжнє полювання на українському ринку праці. У той час, коли представники робітничих професій масово шукали роботу за кордоном, провокуючи жахливий відтік кадрів, власники марних корочок вищів зштовхалися лобами за вільні робочі місця у лавах «офісного планктону», поповнюючи ряди численних «менеджерів з…». Але, це було до того, як роботодавці відчули певний смак більш економічної віддаленої праці та й досі не поспішають повертати персонал до орендованих офісів.
Наразі, ситуація із безробіттям в Україні виглядає, прямо кажучи "так собі", а різні аналітики з державних та незалежних компаній прогнозують як мінімум, ще два роки «занепаду».
Протягом карантину, за даними Державної служби зайнятості, до установи звернулося більш ніж 1 700 000 українців, які не змогли самостійно знайти роботу для себе. Близько мільйону з них, погодилися на отримання офіційного стану тимчасово безробітного, бо державні виплати за таким станом виявилися чи не єдиною змогою отримання грошей.
За цей самий період, майже 400 000 наших співвітчизників знайшли роботу для себе завдяки допомозі Державної служби. На початок серпня, офіційно безробітними залишається трохи більше ніж пів мільйону українців, з котрих більшість, 426 000 отримують фінансову допомогу від держави.
Криза не оминула нікого, не роблячи виключень ані для статі, ані для віку людей. У Державній службі зайнятості повідомляють, що згідно гендерній відповідності, офіційні безробітні, поділені майже навпіл: у центрах зайнятості зареєстровано 211 000 (42%) чоловіків й 295 000 (58%) жінок.
Найбільш незаангажованою щодо праці залишилася саме українська молодь. Так, відповідно до віку безробітних, наших громадян розподілили на наступні відсотки:
- працездатні громадяни до 35 років складають 31%;
- громадяни від 35 до 45 років - 29%;
- віком від 45 до 55 років - 26%;
- й ті, кому виповнилося понад 55 років - 14%.
Доволі сумна новина, як раз про наявність освіти, про яку йшла мова на початку статті. Серед всіх офіційних безробітних половина й ще трохи (51%) – це саме громадяни, які мають не менш, аніж одну закінчену вищу освіту, а значить й професії, більшість з яких незатребувана або застарілі. Ще 32% непрацевлаштованих українців відучилися свого часу у професійно-технічних навчальних закладах, отримав навички та кваліфікації тих самих робітничих спеціальностей, представників котрих так шукають роботодавці. Але, не маючи практичного досвіду, бажання або змоги актуалізувати отриманні знання, ці потенційні робітники також залишилися обабіч ринку праці. Лише 17% безробітних українців мають за плечима тільки загальну середню освіту, тож працевлаштуватися мають змогу у доволі вузькому просторі можливостей.
Проте, найбільшим попитом у роботодавців на ринку праці України на початок серпня користувалися такі працівники:
- кваліфіковані робітники з інструментом;
- робітники з обслуговування та експлуатації обладнання.
Ці напрямки «забрали» майже всі вакансії, з півмільйона нових об’яв про можливість працевлаштування.
Зовсім не так багато, як раніше було й вакансій для працівників сфери торгівлі та послуг й трохи для некваліфікованих працівників.
Тож питання «Ким бути?» сьогодні ризикує стати просто народним, й кожному з нас треба розуміти чи знайде він своє комфортне місце у майбутньому нашого суворого «нового світу». |
