Очікування підвищення – цілком нормальне явище для працівника, який вже не перший рік працює в компанії та має певні заслуги у своїй праці.
Але, досить часто, таке очікування не проносить результатів й бажане підвищення достається кому-небудь іншому чи знаходить кандидатуру на стороні. Погодьтеся – досить прикро після багатомісячної сумлінної праці бачити, як місце, що мало по праву належати вам, обіймає новачок, якого, як виявилося компанія вже давно шукала, незважаючи увагу на вашу кандидатуру.
Звичайно, якщо справа у «поганих керівниках», то тут вже нічого не зробиш. Але, найчастіше, причинами такого перебігу подій стаємо ми самі. Навіть, відданні працівники, які мають певні результати своєї праці можуть потрапити до лав таких невдах, якщо не слідкують за тим, що вони роблять або чого не роблять, спілкуючись із керівництвом та колегами.
Тож, зверніть увагу на де-які нюанси вашої роботи, що можуть призвести до марних очікувань бажаного підвищення.
Якщо ви мовчите та ніколи не виказуєте свого бажання зростати кар’єрними сходами, знайте – вас ніколи не запросять на іншу, більш високу посаду. Керівництво буде вважати що вас все й так влаштовує або ваша мовчазність буде сприйнята, як невпевненість. Ну, а хто бажає мати такого керівника?
Також, до таких негативних наслідків може провести й ваша надмірна самокритика. З одного боку вміння бачити власні помилки – гарна звичка. Але, вона працює проти вас, якщо ви намагаєтеся будувати кар’єру. Судить самі, кому потрібен на високих посадах робітник, який вголос розповідає про усі власні промахи та висвітлює власні слабкі місця. Крім того, постійне сваріння самого себе може бути розцінене, як певний прояв невпевненості чи навіть…психічного розладу. Можливо вас й не стануть звільняти але точно не запропонують підвищення.
Часті розмови про ваше можливе звільнення за власним бажанням, також, прямий шлях до вічного сидіння на тому самому місці. Підвищення дають лояльним до роботодавця робітникам на яких керівництво може покластися. Якщо ви постійно натякаєте на те, що десь може бути краще, вас не стануть затримувати, пропонуючи якесь там «підвищення».
Занадто висока самооцінка, теж шлях в нікуди. Таких персонажів побоюються та не квапляться пропонувати нові посади. Знати собі ціну – це добре. Але треба розуміти, як про це говорити з колегами та керівником. Проте, скромність, у такому питанні, теж має бути дозованою.
Щодо скромності, то відсутність вашої ініціативи в роботі, також буде сприйнята керівництвом негативно. Навіть, якщо ви виконуєте все, що вам кажуть та демонструєте гарні результати, відсутність ініціативи зробить з вас «гарного виконавця» та не більше.
Справжній керівник – досить ініціативна особа, тож не зволікайте у таких проявах, щоб отримати ту посаду, яку ви прагнете усі роки своєї праці. |
