Коли ми скаржимося про відсутність можливостей чи, відверто, про відсутність грошей, як правило, ми – люди, знаходимо безліч причин, що постійно стають на заваді нашому «грошовому» спокою.
Більшість з цих причин, цілком реальні, але, практично кожна з них має таке саме «але».
Справді, якщо знайти в собі сили та відверто роздивитися те, що ми вважаємо за «зовнішню обставину», як правило, легко можна знайти той аспект, який цілком залежав від нас самих та який, ми, на жаль, не використали. Страх розуміння того, що у багатьох негараздах свого життя, винна, так чи інакше, але сама людина, її дії, що були помилковими чи бездіяльність, спонукає більшість з нас продовжувати залишатися у звичному «баченні світу», де завжди є те, що просто проситься на роль мішені, бо «винне» в тому, що в нас не склалося.
Нещодавні соціальні опитування довели, що 86% з числа українців, що непрацевлаштовані, на момент проходження опитування не шукали роботу взагалі. Ще одне дослідження, проявило й найбільш часту причину втрати українцями свого робочого місця.
Так, виявилося, що найпоширеніша причина безробіття в Україні є… звільнення за власним бажанням. У деяких випадках - за угодою сторін, що також, продиктоване власним рішенням людини покинути робоче місце. Навіть, при наявності безлічі реальних причин, що заважають працювати, така «масовість», трохи вражає. Майже 40% українців, що полишали свої робочі місця на межі минулого та поточного років, зробили це самі.
Окремі фахівці, що професійно досліджують ринок праці України та «українця у ньому», запевняють, що у багатьох випадках – це наслідки «вітчизняної оптимізації», мовляв у такий спосіб роботодавці позбавляються «зайвих» або відверто поганих працівників, намагаючись скоротити витрати. Проте, такий високий відсоток просто не може у більшості випадків бути саме «тіньовою» схемою звільнення.
На думку про те, що така необачна квапливість може бути частиною нашого менталітету, каже й той факт, що 10% з числа безробітних України, стають такими одразу після…завершення навчання у вишах.
Існуюча незлагодженість навчальних програм та реального попиту спеціалістів на ринку праці, множиться на невміння багатьма українцями відшукувати затребувані спеціальності й вступати до навчальних закладів, керуючись чужими думками або «про всяк випадок» задля отримання корочок диплому.
Й, поки в уряді країни вирішують з якого боку починати реформування навчальної системи, пересічні українці мають зрозуміти, що навчання – досить суттєвий шматок їх власного життя, що має привести до старту вдалого життя професійного. Тож, витрачати декілька років заради дипломів, виходячи на шлях дорослого життя із застарілою спеціальністю, принаймні, нагадує божевілля.
Загалом, основні причини труднощів з отриманням роботи в Україні, розподіляються приблизно так:
- звільнення за власним бажанням чи за угодою сторін (офіційна причина)- 40%.
- звільнення за причиною незадоволення зарплатнею - 20%.
- звільнення за збіганням строку договору найму - 10%.
- незмога працевлаштуватися після навчання - 10%.
- звільнення за станом здоров'я чи іншими «форс-мажорними» обставинами - 8%.
Тож, може спробувати щось поміняти? |
