Критичне мислення та змога сприймати інформацію із певним сумнівом стала основою розумового процесу людини, завдяки якому, було здійснено чимало прогресивних винаходів. Людство, навіть, придумало окремі професії, що базуються на цієї рисі характеру. Багато різних критиків, такі як ресторанні, літературні, кінематографічні та інші, вважаються майже останньою інстанцією у винесенні «вироків» по багатьох напрямках людської діяльності.
Проте, сприймання критики у свою адресу, ще й досі залишається «окремим мистецтвом», яким володіють одиниці. Більшість з нас, як правило, дуже болісно реагує на критичне ставлення оточуючих до своїх справ чи їх результатів, при цьому, знову у більшості, намагаючись уникнути й необхідності критикувати когось стороннього.
Безліч спеціалістів, що розуміються на людської психології радять намагатися уникати критики своїх колег «до останнього», насамперед, відшукуючи у діях оточуючих позитивну складову. Вони впевненні, що з таким ставленням, людина буде менше «торкатися» негативних аспектів, що відбуваються поруч та на які вона не має впливу, та також, це допоможе їй уникати більшості критики й у свою адресу.
Кажуть, що для цього існує всього лише три поради, слідування яким допоможе швидко досягти необхідного та врівноваженого стану, що має позначитися й на майбутній роботі людини. Тому, якщо таке вас цікавить, придивіться до порад, які вказані нижче.
По-перше, треба максимально залишатися оптимістом. Мається на увазі, що не треба одразу бачити негатив та промахи, навіть там, де їх наявність не підпадає під сумнів. Тим паче, намагання побачити щось гарне у будь-якій ситуації та зрозуміти причини, що спонукали колег до таких дій, при всій своїй складнощі, принесе результати.
По-друге, навіть маючи сильне бажання «висловитися» по темі, що «накипіла» треба спочатку думати, й тільки потім дозволяти собі які-небудь висловлювання. Коли такий процес не порушується, а саме «думати» стоїть попереду «висловитися» - навіть потрібна критика від вас, буде звучати максимально толерантно та не буде завдавати великої моральної шкоди тому, хто завинив своїми діями. При цьому, за думкою експертів, результати від такої критики набагато ефективніші за ті, що може принести необдумане критикування «без добору слів».
По-третє. Багатьом з нас потрібно навчитися хвалити себе. Причому, робити це обґрунтовано та без переходу до «самозакоханості». Зрозумівши за що ви похвалили себе у конкретній ситуації, допоможе вам зрозуміти й те «гарне», що ви маєте побачити у діях колег, що підпадають під безумовну критику.
Принаймні, таке розуміння, точно не зробить гіршими відносини у колективі але може посприяти більшої відповідальності колег та ефективності спільної роботи.
|
