Вже цілий рік, як триває справжній міграційний бум українців до Канади. При цьому, їдуть не тільки люди, яких прийнято називати заробітчанами. Їдуть з України студенти та туристи.
За майже півтора року, потік бажаючих відвідати цю країну виріс настільки, що Департамент міграції Канади був змушений відкрити цілих сімнадцять нових візових центрів й, за інсайдерскою інформацією, зупинятися на цьому не збирається.
Цікаво те, що переважна більшість українських трудових мігрантів, навіть й не думають про нелегальне знаходження на території країни та тіньову роботу на ринку праці Канади. Навпаки, більшість намагається виїхати офіційно, отримавши всі необхідні дозволи та суворо дотримуючись установлених термінів перебування на канадській території.
Таке чесне ставлення виходить з специфічних місцевих законів, які досить гнучкі та толерантні й дозволяють офіційному мігранту, зокрема українцю, який не має порушень згодом подавати заявку на отримання дозволу на постійне мешкання у країні. Зрозуміло, що через певний час, така людина може намагатися отримати й громадянство Канади.
Саме цим й обумовлена така цікавість наших співгромадян до «другої батьківщини», якою стала Канада для багатьох українців, що виїхали туди, рятуючись від репресій комуністичного режиму.
Вітчизняне МЗС, вже виказував занепокоєння такою трудовою міграцією, що невтримно перетворюється на міграцію звичайну, але навіть у міністерстві зауважують, що, взагалі то, розуміють українців.
Мало того, що мінімальна зарплатня в Канаді, тільки за рік зросла на 15-20%, до речі, зросла реально, а не тільки номінально відображуючись на паперах. Крім цього, унікальність канадських законів полягає у тому, що вони забороняють ділити робітників на «місцевих» й «остарбайтерів». Це означає, що кожний офіційний трудовий мігрант має в Канаді ті самі права, як й уродженець країни й працює, захищений від усіляких негараздів з боку роботодавця.
Наразі, навіть не маючи спеціальної фахової освіти та працюючи у статусі різноробочого, на канадському ринку праці, просто не можливо заробити суму менш, ніж еквівалент 1 000 – 1 500 доларам США на місяць. Офіційно працевлаштовані робітники починають із зарплатні у 10 канадських доларів на годину. Навіть при таких цифрах, 2 500 місцевих доларів на місяць – реальний заробіток, який не передбачає суттєвих навантажень.
Ось тому й цікавить українців ринок праці далекої Канади, й численні потенційні заробітчани, масово вчать англійську та французьку мову, не залишаючи без роботи педагогів та приватних репетиторів. Шанс налагодити своє життя за океаном, має кожний, хто ризикне перетнути його у таких пошуках.
Залишається тільки одне питання. При таких темпах роста популярності «канадської землі» серед українців, що буде із ринком праці в самій України та з її багатостраждальною економікою? Якщо не налагодимо справи, залишиться сподіватися суто на робітників з бідних країн Близького Сходу та Азії. Але це, звичайно, не самий кращий розвиток цих подій. |
