Економія часу, як і дбайливе ставлення до всіх ресурсів, якими володіє компанія, зокрема, людських – є складові її фінансового зростання. Ці складові прибуткової роботи і успіху в бізнесі працюватимуть ефективніше, якщо в їх підрахунках застосовуються актуальні та, звичайно, справедливі принципи.
Така форма заохочення роботи людини, як погодинна оплата праці, до сих пір новина на українському ринку праці. У той самий час, коли більшість передових держав, для обліку роботи та зароблених працівниками грошей, давно використовують виключно оплату за кожну відпрацьовану годину.
Багаторічна практика довела, що погодинна оплата праці дозволяє швидше і простіше обчислювати кількість відпрацьованих людиною годин і їх вартість, тим самим, є мотивуючи працівників до отримання більш високих заробітків. Використовуючи такий вид оплати, набагато легше розраховувати і вартість праці, і цінність робочого часу.
Світова статистика показує, що в тих же країнах-членах Організації економічного співробітництва і розвитку, населення, в середньому, працює від 1 350 до 2 250 годин на рік. Відповідно, чим вища економіка країни, тим її громадянам необхідно менше працювати, а в нашій країні, подібний облік досконально зробити не є можливим.
Виходячи з норми робочого тижня, що має 40 годин праці, українці минулого року напрацювали близько 2 000 годин. Такі показники, наприклад, характерні для економіки Мексики, яка серед останніх у цьому світовому рейтингу.
У той самий час, у сусідній Польщі –звісному притулку для працьовитих українських заробітчан, цей показник значно нижче. До речі, навіть при реальності обчислення таких даних в Україні, не має можливості враховати такі фактори, як поширене на ринку праці країни понаднормове навантаження.
Можливо, українцям і справді пора по-новому поглянути на оплату своєї праці, а значить й на мотивацію її. |
