Нерідко, бажання звільнитися, яке нарешті, має реалізуватися, викликає в людини почуття настільки позитивні, що в очікування «нового життя», людина перестає «відчувати землю під ногами», роблячи дуже прикрі помилки.
Надихаючись новими, нехай, дещо примарними можливостями, людина починає обговорювати своє звільнення з колегами у той час, коли керівництво ще й гадки не має про можливість такої ситуації.
Така поведінка, звісно, не може бути правильною, й якби там у вас не складалося, повідомити керівника першим ніж інших колег – правило звичайної субординації та ввічливості. При цьому, слід враховувати й те, що інформація «поза вами» може досягти керівництва у трохи іншій формі, ніж є насправді.
Але, не слід й ставити керівника перед фактом вашого звільнення. Заздалегідь повідомивши про своє рішення, ви не тільки залишитесь в очах оточуючих гідною та вихованою людиною, але й дасте можливість своєму керівництву, можливо, залишити вас, запропонувавши те, що вас влаштує.
Коли все вже вирішено, не слід ставитися до роботи інакше, ніж коли ви вважалися співробітником компанії. Байдикування та показна байдужість о роботи не будуть «красити» вас як фахівця, а керівництво може вдатися до деяких заходів, щоб ускладнити вам подальше професійне життя.
Не радимо вам й остаточно «спалювати мости», залишаючи компанії, особливо ті, де ви встигли попрацювати багато часу. Життя, як то кажуть «бентежне» й ніхто з нас не знає, де йому доведеться шукати можливу роботу у можливому майбутньому. |
