Наш інформаційно-пошуковий портал «Пропоную роботу» не схильний публікувати статті на такі, здавалося б, сумнівні теми. Але чи справді тема, винесена в заголовок статті, така сумнівна?
Тема міні-соціологічного дослідження: особливості добору робітників до звичайної київської кав’ярні, зокрема вимоги до претендентів, рівень обслуговування, прибутків та плинності кадрів. Участь беруть: роботодавець, робітник і постійні відвідувачі.
Олена УРЮПІНА, директор ПП «УкрАгроПродукт», власник кафе «Smile»:
-
Ми відкрили кав’ярню лише чотири місяці тому, але на сьогодні вже маємо повністю сформований штат робітників. Набирали людей молодих за віком, аби створити єдину, працьовиту команду. Зазначу, що кандидатури на різні вакансії розглядалися не за наявністю спеціальної освіти, а за людськими якостями претендентів. Погодьтеся, коли молода людина налаштована на працю, бажає навчатися та працювати — справа лише у часі. Коли основний штат (кухар, бармени, офіціанти) було набрано, ми вирішили, що брати на роботу прибиральницю та мийницю посуду необхідності немає. Таким чином, нині у кафе працює мобільний колектив, а обов’язки вільної посади розподілено між іншими працівниками. Звичайно, за додатковий обсяг робіт вони отримують доплату. Вважаю, що в маленьких кафе у такий спосіб можна вирішити кадрове питання. Помічник кухаря, який додатково ще й миє посуд, а чому б ні?
Анфіса Шульга, бармен-адміністратор кафе «Smile»:
-
Спеціальної освіти я не здобула, але маю досвід роботи в київських кафе та барах. Змінювала роботу, тому що вважаю, що пошук варто продовжувати, доки не відчуєш, що ця робота — твоя. Багато залежить від колективу і атмосфери, в якій працюєш. Думаю, що з цим місцем роботи мені поталанило — колектив дружній і хоча всі молоді, ставимося до роботи відповідально. Щодо вакансії мийниці посуду, вважаю, що цим має займатися окрема людина, тому що сумісництво різних обов’язків незручне, хоча й вигідне в матеріальному плані. Мрію відкрити власний ресторан, в якому буде затишок та смачна їжа. Цього досягти можна лише з людьми, які мають досвід роботи і певне коло обов’язків.
Валерій та Ганна Кухаренки, постійні відвідувачі кафе «Smile»:
-
Валерій: Сьогодні я — клієнт, але маю власний досвід роботи в таких закладах, а отже, і власну думку з цього приводу. Персонал кав’ярні — не просто команда, а майже родина. Тому важливо, щоб всі робітники були одного віку, тоді виникатиме менше конфліктів. Заробітна плата і «чайові» — кардинально різні речі, і помиляються ті роботодавці, які намагаються контролювати додаткові прибутки.
А як відвідувач зазначу, коли не помічаєш офіціантку і бурно реагуєш на пролиту каву, тому що все довкола чисто, коли смакуєш страву вдруге, а на вихідні плануєш знову завітати у це кафе — з цим закладом все добре: і персонал професійний, і керівник мудрий... Ганна: Як жінка можу вас запевнити, коли в кав’ярні чисто, комфортно, добре обслуговування і смачні страви — це так природно і не відволікає від спілкування. А от недоліки увагу привертають. І зовсім не має значення, має освіту персонал чи ні, головне практика і, напевне, розуміння того, що всі працюють для людей...
Додаткова інформація:
-
Середня заробітна плата по Києву в маленьких кав’ярнях становить: кухар — 150-200 у.о., офіціантка 100-150 у.о., бармен — 100-180 у.о, прибиральниця та мийниця посуду в одній особі — 500-650 грн. Графіки роботи: тиждень через тиждень, два дні через два, три дні через три. Випробувальний термін: від тижня до місяця. Додаткові пільги: харчування, знижки при обслуговуванні родинних свят. Недоліки: психологічне навантаження від неврівноважених клієнтів, перетворення свят на рутинну роботу, фізична втома. Звичайно, при відвіданні київського ресторану або ж нічного клубу може скластися зовсім протилежна картина, проте, спілкуючись із персоналом трьох закладів зраділа одному: персонал в кав’ярні переважно молодий, віком від 18 до 25 років, обслуговує професійно і звільнятися не планує.
