Життя візитних карток

Праобраз сучасної візитної картки з’явився ще у XVI столітті в університеті Подуі: деякі студенти, коли від’їжджали на канікули, залишали своїм професорам кольорову мініатюру із зображенням фамільного гербу, підписуючи під ним своє ім’я і дату. Це було як знак дружньої поваги. Дещо схоже на візитку, якою ми користуємося сьогодні, було виявлено у Флоренції і датувалося 1731 роком. Пізніше в моду ввійшли гравіровані картки, рельєфні — з тисненням імен чи монограм, літографічні і, нарешті, на початку XX століття — звичні для нас, тобто виготовлені в друкарні.

У наш час візитки стали досить популярним і поширеним атрибутом бізнес-етикету у світі. Але крім офіційних візитних карток (на яких прийнято вказувати місце роботи, адресу, посаду, телефон — для ділових цілей) досить часто стали застосовувати особисті або сімейні візитки (тут інформація різна, все залежить від бажання власника). До речі, у ділових колах Японії, Китаю, Кореї або Гонконгу візитні картки замінюють інколи деякі документи. Треба сказати, що строго регламентованих розмірів візиток немає. Але найпопулярнішими є розміри — 90x50 мм. А тепер неписані правила щодо процедури обміну картками та світськими тонкощами, що з ними пов’язані. Не потрібно нав’язувати свою візитку! Її вручають лише тоді, коли виникла зацікавленість у продовженні контактів. А це відбувається при знайомстві не завжди.

Обмін візитками — це церемонія, сценарій, де у кожного своя відповідна роль, яка не міняється навіть від її виконання. Отже, бажано вручати візитні картки правою рукою. Прийнято відразу ж читати вголос ім’я партнера, беручи собі до уваги при цьому його посаду і соціальний стан. Пізніше жінки можуть покласти отриману візитку в сумочку, а чоловіки — в нагрудну кишеню. Не вручають візитки під час застілля, винятком може бути ділова зустріч у ресторані. (Діловим людям бажано завжди мати при собі не менше 10 особистих візиток — на всяк випадок.) За бізнес-етикетом, спочатку свою картку подає «гість» — той, хто прийшов до офісу або той, чий ранг нижчий. В інших випадках суттєву роль грає вік — молодший вручає своє картку першим. Якщо за якихось обставин у вас змінився контактний телефон, а в картці вказаний старий, то можна зробити правку від руки. Але у випадку зміни посади вносити правки ручкою вважається непристойним. В даному випадку краще зробити нову візитку.

Зовсім некоректно отриману картку м’яти і крутити в руках, робити на ній будь-які помітки на очах у власника. І ще, на візитній картці не ставлять підпис чи дату. Не такі вже і важкі правила, чи не так? Однак існують ще нюанси. Наприклад, як поводитися, відправляючи (отримуючи) візитну картку з шофером (кур’єром)? І знову звернімося до бізнес-етикету, який наголошує на тому, що на завезені кур’єром (шофером) візитки потрібно обов’язково дати відповідь (візитними ж картками, зателефонувати або надіслати лист) протягом 24 годин. На візитках, які надсилатимете в одному конверті відразу кільком діловим партнерам, на кожній з них у верхньому лівому кутку необхідно обов’язково написати прізвище особи, якій вона адресована. Якщо відвідувач не отримав візитної картки від господаря кабінету, він може передати свою картку через секретаря (або іншого співробітника свого партнера) до чи після зустрічі. При цьому треба зробити помітку про мету вручення візитки і вкласти її у незапечатаний конверт. А головне, треба знати, що візитна картка не надсилається поштою.

За кордоном прийняті і деякі особливі правила, тому і нам слід звернути на них увагу. Наприклад, жінка ніколи не повинна залишати свою візитну картку в квартирі неодруженого чоловіка; після того як дамі було представлено чоловіка, він має протягом тижня направити свою візитну картку їй і ще одну — її подружжю, навіть якщо він не був йому відрекомендований. Отже, дотримуючись правил вручення візиток, ви не лише засвідчите свою особисту культуру, а й прокладете місток у взаєминах з діловими партнерами, а це значною мірою сприятиме розвитку вашого бізнесу.