— Гуманітарій за внутрішнім складом, я шукав своє покликання на історичному факультеті університету, у КПІ. Перспектив у вищій освіті на той час не побачив і пішов працювати. Влаштувався на експериментальну меблеву фабрику учнем столяра-шліфувальника і за місяць уже отримав другий розряд і працював самостійно.
Минуло шість років і меблеве виробництво почало модернізуватися. Фабрика придбала в Італії сучасне електронне обладнання і я вчився на ньому працювати. Саме нові знання та досвід роботи зіграли у моїй кар’єрі вирішальну роль.
Сьогодні під моїм керівництвом працює 23 підлеглих. І при наборі нового співробітника я беру участь у співбесіді. Зазвичай, претенденти приймаються на роботу з випробувальним терміном у два місяці. Якщо це випускник училища, його закріпляють за майстром-наставником. І на час випробування він отримує 250 грн. Якщо претендент має розряд, — працює на загальних підставах. Трапляється, що до нас приходять працювати люди без спеціальної освіти, але, як кажуть, «із золотими руками». Вони демонструють свої навички та отримують робоче місце. Але, зазначу, що на сучасному меблевому обладнанні ефективно працюють лише люди зі спеціальною освітою.
Робочий день працівників триває з 7.30 до 16.00 з урахуванням усіх технологічних перерв. Співробітники забезпечуються спецодягом та мають пільги при купівлі власної продукції — безвідсотковий кредит.
Основний профіль нашого виробництва — державні замовлення — 60%, а на споживачів припадає лише 40%. На ринку виробництва меблів таких великих фабрик мало, адже майже 90% ринку — це дрібні виробники.
Конкуренція у цьому бізнесі надзвичайно висока, саме тому тут виграють завдяки якості товару та вдалим дизайнерським рішенням. Згоден: конкуренти приваблюють покупця ціновою політикою, але споживач має сам вирішувати, що обирати і в якого виробника.
Утім, майбутнє українських меблів можна передбачати як впевнене. І людям, котрі шукають роботу і мають хист до роботи з деревом, варто поквапитися. Сьогодні у цій галузі бракує фахівців і вони зможуть зайняти гідну посаду, а з набуттям досвіду — зробити вдалу кар’єру.
Рік тому я вступив до Київського економічного інституту менеджменту на спеціальність менеджмент організацій. Не маючи належної освіти, працював поки не відчув нагальної потреби у навчанні. Я не мрію відкривати власну фабрику — хочу просто бути майстром своєї справи і досконалим виконавцем.
У кожної людини власний життєвий шлях. Треба лише знайти його. Шукайте...
