Секрет успішного керівника: спрямовувати, а не віддавати накази

Більшість приватних організацій ще кілька років тому розподілялись на ті, якими керують іноземні фахівці й ті, які очолюють їхні довірені люди. Сьогодні ситуація змінилася — масштабні бізнесові проекти очолюють провідні спеціалісти певної галузі. Аби отримати такого керівника на тривалий час, роботодавці змушені запроваджувати позитивну мотивацію: володіння акціями компанії, отримання відсотків від росту вартості акцій, інтегровані премії за досягнення конкретних результатів, спеціальні розширені соціальні пакети. У розвиненій ринковій економіці є стійкі тенденції формування професійної еліти керівників. Тому основним чинником, що визначає вимоги до сучасного керівника, є уміння забезпечувати стабільність бізнесів-індикаторів роботи відповідної компанії в умовах зміни регулятивного середовища. І хоча деякі організації беруть на роботу чудових організаторів з досвідом роботи, які не розуміються на спеціалізації сфери, але більшість роботодавців віддає перевагу саме професіоналам.

Про специфіку керівної роботи розповідає Станіслав ПОТАНІН, старший викладач кафедри дизайну Київського Національного Університету Технологій та Дизайну. — Життєві обставини іноді складаються так, що керувати людьми починаєш не від прагнення кар’єрного росту, а в силу професійної компетентності. Я закінчив Київський політехнічний інститут, факультет технології оптико-електронного приладобудування. Тривалий час працював лаборантом на кіностудії Довженка, фотографом і дев’ять років діяльності присвятив роботі оператором на Національній телерадіокомпанії України. Але знову повернувся у світ фотографії. Напевне, прийшов той момент, коли я зміг з’ясувати, яка справа для мене приоритетніша.

Керувати людьми, на мій погляд, може лідер-професіонал, який збирає команду спеціалістів за власними критеріями. Коли колектив складається переважно з однодумців — не буває підстав для виникнення ані конфліктних ситуацій, ані інших проблем. Спрямовувати творчих людей згідно з завданням, впроваджувати ідеї і надавати можливість реалізовувати власні проекти, коректно реагувати на негаразди у виконанні плану та усувати їх. Це і є мої професійні обов’язки. Додайте до цього ще і специфіку педагогічної роботи. Отже, портрет керівника кожної галузі має свої особливості та характерні риси, притаманні професійній спрямованості. Керувати людьми може не кожен, проте спільні риси до портрету потенційного керівника можна назвати: тактик, практик, організатор.

Якщо основа моделі європейського керівника — функціональність, то український варіант більш поширений — креативність в управлінні та функціональність. В Україні не керують за чіткими схемами і багато роботодавців довіряють свій бізнес професіоналам, які знаходять той нестандартний і результативний метод керування, що потрібен для успіху певного бізнесу. Я, наприклад, не шукаю співробітників «з вулиці». Якщо це професіонал, у нього є рекомендації, його ім’я відоме у світі фотографії. У нашій сфері випадкових людей не приймають на роботу: перевага надається спеціалістам, які все своє життя вдосконалюються, постійно навчаються. Такі люди освічені, їм не потрібні командири — лише напрямок руху.