– Ти працюєш тренером футбольної команди, ого! Знаєш, я вважаю, що це суто чоловіча професія.
– Ти в’яжеш светри і шарфи на замовлення? Ну, це зрозуміло – ти жінка.
Чи доводилося вам чути подібні репліки? Мабуть, не один раз. Такі люди проводять чітку роздільну лінію між чоловічими та жіночими спеціальностями. Але чи так це насправді? Давайте з’ясуємо.
Якщо ми зазирнемо в Конституцію України, з’ясуємо, що всі громадяни рівні перед законом, мають рівні конституційні права і свободи. Жоден з громадян не може мати будь-яких привілеїв, продиктованих його расовою приналежністю, місцем проживання, релігійними чи політичними поглядами, а також статтю.
Тому в нашій країні жінкам надаються рівні з чоловіками можливості у громадсько-політичній роботі чи культурній діяльності, у здобутті вищої освіти та фаховій підготовці, в можливості працювати і отримувати достойну винагороду. Законодавством передбачено створення таких умов роботи для жінок, щоб вони могли поєднувати робочі обов’язки з материнством (включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг матерям і вагітним жінкам).
Якщо поцікавитися іншими законами України, в жодному з них не знайдемо офіційного визначення суто «жіночих» або «чоловічих» професій. Бо такого визначення не існує. Суто «жіночі» професії – всього лиш гендерні стереотипи та упередження щодо того, якою справою в житті повинна займатися кожна жінка. Так, це рудименти радянської системи, але в нашій країні досі існують певні уявлення, які посади повинні обіймати жінки, а які – чоловіки. Наприклад, в нашому суспільстві найбільш «жіночими» професіями вважаються секретарка, вчителька, медсестра, швачка; найбільш «чоловічими» – будівельники, слюсарі, електромонтажники, військові.
Але такий поділ, що цікаво, дискримінує обидві статі.
Отже, які висновки можемо зробити? Згідно чинного законодавства, кожен українець та українка можуть займатися тією професією, до якої в них лежить душа. І якщо жінка хоче працювати водійкою таксі або далекобійницею – це її право, її вибір. Бажає служити у війську чи займатися наукою – чудово, талановиті громадянки вкрай потрібні у цих сферах. Хіба ж не важливіше, щоб людина займалася улюбленою роботою, виконувала її сумлінно, розвивалася в обраному напрямку та мала змогу реалізувати свій потенціал?
А ви як вважаєте? Чи повинен існувати поділ на суто «жіночі» та «чоловічі» професії?
|
