Рівність, зокрема гендерна, як й справедливість судових рішень, для будь-якого сучасного суспільства, яке претендує на звання «цивілізованого», є необхідною умовою, яка дозволяє такому суспільству рухатися далі та розвиватися.
Не секрет, що вітчизняний ринок праці, багато у чому ще «рухається» за певними «старими» правилами. Більшість з яких надано нам у спадщину від «совка».
Щодо проблеми, яка існує у питанні нарахування заробітних плат, яке відбувається згідно рівню менталітету керівників, на цю тему говорилося багато та треба сказати, певні кроки Україна у правильному напрямку таки робить. Проте, знайти двох співробітників, які мають рівні фахи та виконують однакову роботу але отримують за неї, дещо різні суми, легко можна майже у кожній українській компанії. Особливо, якщо такі робітники мають різну стать.
Однак, рухаючись уперед, країна намагається відповідати притаманним цивілізованому світові правилам й найближчим часом, може трапитися так, що оплачувати роботу працівників на однакових посадах по різним тарифам, стане злочином та діями, що порушують закони України.
Практично, просто зараз, Міністерство економіки плідно працює над розробкою законопроекту «Про рівну винагороду за працю рівної цінності», тож, можна купувати поп-корн та займати місця, щоб насолодитися впровадженням таких покращень.
Проведене дослідження, виявило, що лише протягом останнього року, шукачі-жінки, масово вказують у своїх резюме таку бажану заробітну платню, яка, у середньому, складає суми на 23% менші зарплат, які вказуються у якості «бажаних» чоловіками, що шукають такі самі вакансії.
Ініціатори новаторства з’ясували, що більше половини (51%) жінок, звикли оцінювати власний труд, в середньому, у суми винагород до 10 000 гривень, у той час, коли за таку платню погодяться працювати лише 28% чоловіків. Щодо суттєво більших заробітних плат, від 50 000 гривень за відповідну роботу на де-яких посадах, на такі суми ризикують зазіхати 1,3% фахівців – чоловіків, у той час, коли серед їх колег прекрасної статі, подібний запит наважуються озвучувати лише 0,24% шукачів - жінок.
Поки що, доскональна концепція нового закону, ще знаходиться на стадії обговорювання, але точно відомо, що у разі його прийняття, мати у штатному розкладі компаній однакові посади із різними окладами стане для роботодавців неможливою справою, а спроби нараховувати винагороду «традиційним» засобом, будуть розглядатися у якості неправомірних дій.
Однак, з боку юристів точиться думка, що одне лише прийняття нового законопроекту – не є виходом, бо може спричинити конфлікт із певними положеннями вже існуючих в Україні законів. Побоювання засновані на факті того, що господарський кодекс нашої країни, підкріплений практикою розгляду трудових спорів у судах, визнає та визначає за роботодавцями право на самостійну (за рішенням керівництва компанії) організацію структури штату працівників та нарахування їм винагород у якості оплати праці. При цьому, представники Мінекономіки запевнюють, що усвідомлюють такий «розбіг обставин» й розробляють законопроект таким чином, щоб він не порушував законні норми країни, які вже існують. |
