Про сумніви, щодо «обов’язкового отримання вищої освіти у якості потужного двигуна професійного життя», вже декілька років поспіль говорять експерти ринку праці не лише в Україні. Хоча, саме пострадянському суспільству завжди й була притаманна жага «корочок вишу». Саме цей аспект менталітету певної кількості українців, спонукав їх до самісінького сьогодення штовхати власних дітей на шлях подальшої (після шкільної) освіти. Обираючи напрямок, більшість абітурієнтів, схоже виходила з власного уявлення про актуальність та затребуваність тих, чи інших професій. Тому, у разі відсутності справжньої зацікавленості у будь-яких дисциплінах, нормальним вважався вступ та навчання на юридичних-філологічних-загальноекономічних факультетах.
Нібито не помічаючи, як вчорашні випускники цих напрямків бадьоро поповнюють лави робітників «без кваліфікації», сьогоднішні абітурієнти продовжували заповнювати їх спорожнілі місця у класах вищів, створюючи справжнє кармічне замкнуте коло.
Сувора реальність сьогодні намагається поставити крапку у цьому питанні, демонструючи сучасникам те, що вища освіта не лише не гарантує гідну роботу, а й навпаки, де-кому може заважати у знаходженні високих заробітків.
Переважна більшість (майже 60%) безробітних українців мають дипломи про те, що вони закінчили вузи, отримавши спеціальності, які сьогодні зовсім втратили актуальність, автоматизувалися, «зістарилися» або доволі специфічні та на передбачають велику кількість вакантних робочих місць.
Не встигнув визначитися з професійної сферою, яка вам по-справжньому до вподоби, не слід поспішати до навчання «загальним» напрямкам людської діяльності. Краще, уважно подивитися, хто затребуваний на ринку праці, зробити висновки та не згаяти час дарма.
При таких відсотках «освічених безробітних», 1 000 000 заяв на вступ до вітчизняних вишів цього року, просто лякає. При цьому, більшість вступів знову на ті самі «гуманітарні» напрямки, без уваги на проблеми з працевлаштуванням «за фахом», що вже постали перед більшістю випускників 2020.
У той самий час, до п'ятірки найбільш затребуваних професій в Україні, наразі входять:
- кваліфіковані робітники з власним інструментом та досвідом роботи з ним, такі, як «швачки, електромонтери, електрогазозварники, слюсарі-ремонтники, фахівці-сантехніки, слюсарі з аварійних робіт, робітники з комплексного обслуговування та ремонту обладнання, монтери колій, пекарі, 3D-художники»;
- працівники у сферу торгівлі та надання послуг, а саме: продавці-реалізатори, кваліфіковані кухари, охоронці різних професійних рівнів, офіціанти, бармени та співробітники у Національну поліцію;
- професіонали з обслуговування обладнання та машин: водій з досвідом та відкритими «професійними категоріями», оператори заправних станцій, водії на громадський транспорт, зокрема, тролейбуси та трамваї, трактористи з вмінням керувати сучасної агротехнікою, токарі, дорожні робітники, оператори екскаваторів;
- на тлі численних звільнень медичного персоналу, сьогодні потрібні також медсестрі, фармацевти, санітари та фельдшери. Завжди є попит на кваліфікованих інженерів, електромеханіків, техніків.
Звичайно, професіонали – вчителі з популярних предметів, наприклад, іноземних мов та рівня «викладачів вищів», досвідчені психологи та економісти, що вміють працювати віддалено, теж мають шанси знайти роботу, проте, шукачам цих вакансій треба підготуватися до справжнього виборювання фахових робочих місць. Рівень конкуренції та вимоги до кандидатів, навряд чи дозволять працевлаштуватися «легко та с ходу».
Рівень безробіття за час "жорсткого карантину" збільшився до показника майже у 10%, а загальна економічна ситуація в Україні, на жаль, але все частіше змушує не лише випускників, а й вчорашніх власників малого та середнього бізнесу «шукати щастя» за кордоном. |
