Бути керівником не просто. А, бути гарним керівником – це, майже, талант.
Пропонуємо поглянути на три головні типи керівників, яких, за думкою більшості, дуже не люблять ані підлеглі, ні вище керівництво. Поглянути та ніколи не становитися подібними.
Багато хто з керівників досяг значних успіхів та був «піднятий» на керуючу посаду. Але, не мало серед них й тих, хто починає свою кар’єру на новому місці, впроваджуючи принцип «я –керівник, ти – дурень». Не зважаючи на те, якими заслугами ви не отримали свою посаду, таке зухвале ставлення не зробить вам авторитету в очах оточуючих колег.
Дуже обережні керівники, що бояться приймати рішення самостійно чи готові сховатися за відповідальністю підлеглих, також, дуже сумні персонажі. Рано чи пізно, від їхніх хитрощів із власною відповідальністю, втомляться й керівники, й підлеглі. А далі – бунт на кораблі та «чорна мітка» горе-капітану.
«Переможці по життю» - також, не самий вдалий образ, що може приміряти на себе новообраний шеф. Буває, що отримання нової посади нагадує «ідеал» будівництва кар’єри. Але, коли такого «лакі» починає «нести по копаному», навкруги відразу прозрівають й ті, хто від нього залежить, й ті, хто одарив його цією посадою. Навряд чи, це закінчується добре, якщо новачок не вміє притримати своїх «коней щастя».
Як би там не було, залишатися у пам’яті колег, як керівник-невдаха. Не сам гарна ідея.
Як що, що.
Олександр Мавлідінов |
