Фрекен Бокк чи Мері Поппінс?

З погляду звичайної дитини таке запитання безглузде. Звичайно ж, Мері Поппінс! Чому? Тому що вона класна і весела — постійно співає і танцює. До того ж, діти, завжди в захваті від неї і її вчинків.

А Фрекен Бокк? Вона серйозна, вимоглива, до того ж, почувши вереди свого підопічного, змушує його виконувати домашнє завдання. То чи може дитина полюбити таку наставницю? Напевно, може.

А якщо підійти до цього питання серйозно, чи не трансформуються наші вподобання? Так, Мері Поппінс добре співає, але, співаючи і танцюючи, вона вибігає на проїжджу частину дороги, отже, довіряти їй дитину небезпечно. А чого варті її слова — «ах какое блаженство, знать что я совершенство, знать что я идеал». Чи може так себе оцінити справжній вихователь у присутності дитини? Звичайно, ні.

Серце справжнього вихователя завжди випромінює любов та повагу, які найчастіше приховуються за напускною суворістю. Так сталося із Фрекен Бокк, щирий стан душі якої розкрився у словах: «У, пустунчику!», що пролунали на пустощі Карлсона. А щодо її строгості та вимогливості при виконанні своїх обов’язків, то можна лише запитати — а чи не входить саме це до безпосередніх її обов’язків — слідкувати за тим, аби з кожним днем дитина ставала розумнішою і свідомішою?..