Слід бути готовим до того, що потрібно день у день стояти на колінах або навприсядки; декілька тисяч разів на повну силу бити молотком, прибиваючи фанеру до залитої і вирівняної підлоги. Під час шліфування паркету тягнути шліф-машину, ковтаючи надзвичайно в’їдливий дрібний пил та вдихати випари клею та лаків (працювати з деякими без протигазів неможливо). А ще ручне матування підлоги до стертих у кров долонь, шпаклювання кожної шпарини й інші не менш важкі проміжні стадії процесу створюють загальну картину цієї роботи. Але це лише перше враження. Бо найважчим у цій професії є не фізичні навантаження, а філігранна майстерність, результат якої дуже часто можна порівняти з високим мистецтвом (особливо, коли йдеться про високохудожнє і художнє укладання паркету). Початківцям слід знати, що висококласним фахівцем зможе стати не той, хто вистоюватиме на колінах днями, чи навчиться безперебійно працювати молотком. А той, хто усвідомить, що саме робити найвитонченіші деталі і є мистецтво, а потім все це закріпить якісною роботою.
Отже, паркетник — це не стільки механічна, а творча, високохудожня професія.
Всім відомо, що ідеально рівних стін, симетричних кутів не буває. Тому майстру слід на місці зорієнтуватись і прийняти єдине правильне рішення (підрізати, десь «натягнути» чи «зіграти») і зробити це так, аби цього ніхто не помітив, — саме це є ознакою високого професіоналізму.
Важко уявити, як можна викласти орнамент художнього паркету, в якому 200 деталей на один квадратний метр, а ще важче, коли таким орнаментом слід обійти метрову (в діаметрі) колону, чи 2-3, щоб малюнок співпав. Тут потрібен вищий пілотаж. Не можна не згадати і про «улюблене» заняття багатьох паркетників — монтаж плінтуса. Особливо, коли в квартирі такі модні, округлі та S-подібні стіни, які слід так само, органічно обійти плінтусом. У таких випадках на один погонний метр слід прикріпити до 30 діляночок плінтуса, кожен з яких багато разів слід «підігнати», аби співпав кут між ними, стіною та паркетом. І, щоб все це в кінцевому результаті видавалось органічним і єдиним (без видимих ознак дотиків).
Тому не так просто бути і, головне, стати паркетником. Бо, як ви переконались, окрім фізичних навантажень ця робота є надзвичайно складним творчим процесом.
І, отже, хто зрештою став майстром паркетної справи, має прекрасний заробіток ($ 300-800 на місяць) і не сезонну, а постійну роботу. Бо таких майстрів передають із рук у руки і працюють вони, фактично, без вихідних. Тому раджу молодим (і не тільки) людям, якщо у вас є терпіння та ви відчуваєте у себе здібності до самостійної творчої роботи, — спробуйте стати паркетником. Ця робота варта того!
