Не святі горшки ліплять

А розпочиналось для нього все не так оптимістично...

Зараз уже не дуже віриться (а минуло лише трохи більше року), що можна ось так випадково знайти достойне місце роботи, навчитись й оволодіти професією на все життя. А передісторія така. На попередньому місці роботи в мене виникли проблеми зі здоров’ям і я змушений був звільнитись. Підлікувавшись, почав шукати нову роботу. Відкрив газету «Пропоную роботу» і знайшов оголошення «Потрібні охоронці» (на завод, на території якого міститься нині фірма «ВТ»). Прийшов на співбесіду, вийшов на роботу. Випадково зайшов у цех. Ознайомився з процесом роботи, сподобалось. Поговорив із власником фірми про можливу співпрацю (спочатку на випробувальний термін). Одночасно почав і працювати, і вчитися. Спочатку з найпростішого, поступово набуваючи досвіду, став робити все. Нині можу виготовити і зібрати, фактично будь-які меблі.

Найголовніше, мені вона подобається. Працюю нині, що особливо є показовим, на трудову книжку, стабільно отримую належну зарплатню. У нас хороші умови праці і непоганий колектив. Крім того, є прекрасна перспектива: фірма росте, розширює мережу власних салонів-виставок, сповідує серйозний підхід у дизайнерсько-конструкторській справі. А наслідком цього є те, що цікавої роботи вистачає. А це головне.

По-перше, і надалі вдосконалювати свою майстерність. По-друге, хочу поступити і закінчити технікум чи коледж, щоб на науковій основі опанувати конструкторські навички. А це допоможе мені в майбутньому дорости до керівника меблевого виробництва. А взагалі, я дуже вдячний долі, що ось так випадково, не без допомоги вашої газети, я став спеціалістом-меблевиком.