Ремесло обирає гідних

До речі, більшість виробників меблів відмовляються від співпраці з пресою, і про численні «стратегічні об’єкти» отримати принаймні загальну інформацію не вдається. Інша справа, коли організація працює у вільному інформаційному полі і завжди рада гостям. А в ЗАТ «Лагода» є на що подивитись і є з ким поспілкуватися.

Затишні, якщо не сказати «візуально теплі», кабінети з нескінченними дерев’яними елементами. Зізнаюся, важко зосередитися на темі ринку праці. Утім, виявляється, і в цих комфортних приміщеннях знайомі з цими проблемами. Розповідає Надія ЛУНЬОВА, технічний директор, головний інженер ЗАТ «Експериментальна меблева фабрика «Лагода»:

-	Фабрика працює з 1946 року, а в статусі акціонерного товариства — з 1993. І, якщо аналізувати весь період в ракурсі кадрового питання — ситуація не в усьому змінилася на краще. Перевагою минулого залишається масштабна підготовка висококваліфікованих кадрів для всіх галузей економіки. Сьогодні фахівець, знання та навички якого відповідають сучасним технологічним вимогам, — рідкість.
-	А хто і в який спосіб перевіряє кваліфікацію робітників?
-	Згідно з чинним законодавством України, атестація робочих місць має проводитися один раз на три роки. Тому на виробництві створюється спеціальна комісія, до якої входять представники фабрики, санепідемстанції, служби технічного контролю тощо. Така комісія, передусім, працює на користь робітника і перевіряє ті умови, які роботодавець пропонує. Щодо атестації співробітників. На підприємстві працюють постійно діючі курси підвищення кваліфікації. А з досвідом роботи та новими знаннями кожен робітник має змогу підвищити свій професійний розряд. У цьому випадку теж призначається спеціальна комісія, за результатами роботи якої відділ кадрів вносить зміни до трудової книжки.
-	У чому Ви вбачаєте причину проблеми плинності кадрів?
-	За штатним розкладом на фабриці працює 386 осіб, середня заробітна плата складає 1060 грн, але є такі спеціалісти, які отримують зарплати, що перевищують оклад директора. Навіть при чіткому плануванні виробничих процесів, кожний робітник має можливість заробити більше, але цінова політика на інших фірмах дозволяє вищу фінансову мотивацію і люди ідуть від нас, віддаючи перевагу тимчасовим, але високим заробіткам.
-	Чи мають якісь шанси працевлаштуватися випускники училищ чи кандидати без досвіду роботи?
-	Надія ЛУНЬОВА, технічний директор, головний інженер ЗАТ «Експериментальна меблева фабрика «Лагода» Більшість спеціалізованих навчальних закладів ще під час навчального процесу направляють до нас на фабрику практикантів. І на час отримання дипломів вони вже мають певний досвід роботи. Звичайно, самих лише документів для успішної роботи замало і всі претенденти на вакансії проходять упродовж двох місяців випробувальний термін під керівництвом наставника.
-	Які пільги передбачені для співробітників?
-	Питання забезпечення сприятливих умов для праці, отримання пільг та повного соціального пакету — основна перевага при виборі роботодавця для далекоглядних людей. Соціальній захищеності працівників сьогодні, на жаль, приділяють увагу не всі організації. На нашому виробництві про людей піклуються не на папері. Так, у робочий графік з 7.30 до 16.00 включено не лише обідню перерву, а й дві технологічні паузи тривалістю по 15 хвилин. До соціального пакету входять пільги та виплати за шкідливі умови праці: подовжений термін щорічної відпустки, достроковий вихід на пенсію (жінки у 50 років), допомога в оздоровленні неповнолітніх дітей, кредити при купівлі меблів.
-	Яких спеціалістів найбільше бракує?
-	Минулого року ми закупили сучасне високотехнологічне обладнання з комп’ютерним управлінням, та змушені були проводити навчальний курс для кращих майстрів, тому що пошук операторів на це обладнання не дав очікуваних результатів. Навіть урядова постанова про звільнення від обов’язкової військової служби на рік (для тих, хто після закінчення училища працює за фахом) не поліпшила кадрову ситуацію. Не вистачає спеціалістів: столярів, верстатників, оздоблювальників, інженерів-технологів, конструкторів, сантехніків, операторів котельні, електриків, енергетиків. Меблеве виробництво — це та галузь, яка відчутно гальмує свій розвиток саме з причин кадрового забезпечення.

Дипломи лауреатів конкурсу «Сто кращих товарів України», учасники виставки «ЕкспоМеблі 2001, 2002, 2003, 2004, 2005», патенти на техніки золотіння та ефекту старовини, співпраця з кращими італійськими майстрами над створенням інтер’єру резиденції Президента України — у цієї організації, окрім поточних проблем, є і значні досягнення.

Настав час іти «в народ». Із гостинної приймальної ми переходимо через виробничі цехи. Люди привітні і дещо здивовані нашими репліками: «Невже таке можна зробити? Яка краса!» Вражають кількість деревини різних порід і фактури, аромат свіжозрубаного дуба з домішками лаків, елементи віталень, столів і шаф. Ви бачили власний диван на першому етапі створення? Отож.

Ми прийшли під час технологічної перерви, люди відпочивають, спілкуються. Звернулися до начальника цеху Анатолія СТЕПАНЕНКА.

-	Що відбувається з меблями на цій виробничій дільниці?
-	Збирально-оздоблювальний цех — кінцевий етап меблевого виробництва, отже, і відповідальний. І якщо раптом попередні процеси пройшли з неточністю, в цьому цеху все доопрацьовується, доводиться до вищого ґатунку.
-	А як Ви потрапили на цю фабрику?
-	Я прийшов на «Лагоду» в 1984 році столяром 3 розряду, паралельно закінчив Житомирський меблевий технікум, став майстром цеху, перейшов на посаду начальника дільниці, а нині — начальник цеху. Такий собі ідеальний варіант вдалого кар’єрного росту. Сьогодні поступовий професійний та посадовий ріст можливий лише за умов довгострокового працевлаштування, а кількість робітників лише зменшується. Так, ще п’ять років тому в цьому цеху працювало понад 100 робітників, сьогодні – 51.
-	Яких спеціалістів не вистачає в цеху?
-	Для продуктивної роботи на моїй дільниці необхідні висококваліфіковані оздоблювальники, бажано 4, 5, 6 розрядів. Зазначу, що розряд не впливає на рівень зарплати, як це практикувалося за часів Радянського Союзу. Розряд свідчить лише про рівень кваліфікації і допомагає мені як керівникові ефективно визначити обсяги та види робочих процесів, з якими може успішно справлятися людина.
-	Якщо людей не вистачає, а виробництво працює, штатні робітники виконують позапланову роботу?
-	Ми намагаємося раціонально використовувати потенціал тих співробітників, яких маємо. Але якщо отримано велике і термінове замовлення, працюємо поза розкладом роботи і цей час оплачується за подвійним тарифом. Головне — кінцевий результат.
-	Ви — керівник, чи доводилось спостерігати психологічні відмінності у людей, які працюють з деревом?
-	Меблеве виробництво — це виважена, кропітка і творча праця. Можливо саме тому «меблевики» за характером спокійні, врівноважені і доброзичливі люди, із внутрішнім стрижнем. Я, наприклад, внутрішньо відчуваю себе подібним до дуба: міцний, стійкий і зовні привабливий... Пожартували і пішли далі. Дільницю лакування спершу відчуваєш носом, аж потім з’являється обладнання і люди.

Справжній водоспад виявився надсучасним обладнанням для нанесення лаків на дерев’яні поверхні. Керує цим процесом бригадир Наталя ЧЕРТОВСЬКА:

— За освітою я технік-геофізик. Після закінчення технікуму не змогла знайти роботу за фахом і тривалий час була безробітною. На щастя, знайомі запропонували змінити сферу діяльності і спробувати власні сили на меблевій фабриці.

Спершу працювала у статусі учениці під керівництвом наставника. На освоєння всіх виробничих процесів пішов рік навчання та практики. З часом отримала п’ятий професійний розряд і підвищення до посади бригадира. Лакування, тонування, старіння — ті процеси, якими я зараз займаюся. Працюю вже п’ятий рік. Думаю, що доля виправила помилку юності, і я знайшла ту роботу, яка приносить справжнє задоволення і гарантує стабільність. Цехи, робітники, меблі, охайна територія і безліч запитань...

Минала друга година екскурсії і нас запросили до фірмового магазину меблів. Бракує слів, лише емоції... Дерев’яна блоха, крісло-рука, численні меблі різних стилів, а за ними в уяві — тривалі робочі дні майстрів деревообробної промисловості, і ще — долі людей, їхні душі і руки. Після такої екскурсії, купуючи меблі, відчуваєш зовсім інше — ремесло обирає гідних людей, які залишають по собі не просто товар, а справжні вироби мистецтва. І нехай так буде надалі...