Висококваліфіковані спеціалісти у будь-якій сфері діяльності завжди користуються попитом на ринку праці. Так зване «полювання за головами» профі виділилося навіть у своєрідний бізнес — хедхантинг — цілеспрямований пошук спеціалістів на замовлення роботодавця. Але...
Трапляються унікальні випадки, коли перспективний спеціаліст шукає іншу сферу професійної діяльності, аргументуючи рішення дуже просто — мені професія не до душі, я помилився в молодості, але хочу все виправити.
Знайомтесь, Віктор ГАЦКОВСЬКИЙ — людина-дивак, зі своїми принциповими правилами працевлаштування:
-
Вікторе, як ви обирали свою майбутню професію?
-
У моїй родині всі чоловіки були водіями, і після закінчення восьмого класу загальноосвітньої школи я мріяв лише про одне — отримати права водія і сісти за кермо. Але два старші брати-близнюки Євген та Микола започаткували династію майстрів з пошиття та ремонту взуття. На той час вони вже навчалися цій справі у професійному училищі, куди вступив і я.
-
..? І так просто відмовилися від своєї мрії?
-
Ні, не відмовився. За характером я людина цілеспрямована і наполеглива. Тому одночасно навчався у вечірній школі, аби здобути закінчену середню освіту, вчився у професійному училищі і підробляв на взуттєвій фабриці № 6 ім. 50-річчя Радянської України. Вчився відмінно, пошиття взуття — взагалі справа цікава і захоплююча. Але після 18-річчя пішов на курси водіїв категорії В, С. Чим би я не займався — кермо і дорога завжди залишалися моєю кінцевою метою.
-
Як ви оцінюєте свій рівень спеціаліста за фахом майстра з пошиття та ремонту взуття?
-
Я маю шостий професійний розряд — рівень достатній, аби вдало працевлаштуватись, мати стабільний прибуток і перспективи в кар’єрі. Але в моєму житті постійно виникали і до нині виникають ситуації вибору: або взуття, або машина.
Так, коли я потрапив на службу до лав Радянської Армії, у Сибір — працював водієм екскаватора на секретному об’єкті. Я займався улюбленою справою і згадую той період із задоволенням і теплотою. Саме в армії я вирішив: повернуся до дому і шукатиму вакансію тільки водія.
Влаштувався на роботу до державної організації «КиївСпецКомунТранс», яка займалася комунальним обслуговуванням мешканців столиці. Працював упродовж семи років і ніколи не соромився того, що керую сміттєвозом, адже виконував потрібну і необхідну роботу, отримував високу заробітну платню і міг пристойно забезпечувати фінансові потреби молодої дружини і доньки.
-
Вікторе, а що стало причиною звільнення з такої стабільної посади?
-
Після політичних змін 1992 року фінансування комунальних організацій стало нестабільним і значно урізалося. Звичайно, коли звикаєш до одного рівня щомісячних витрат, потім важко звикнути до менших прибутків, тому я шукав іншу роботу. Так розпочався затяжний період у моїй кар’єрі, як я його жартома називаю — міграційний. Змінювалися фірми, організації, кооперативи. Одні закривалися, інші ставали банкротами, чимало роботодавців я змінив за власним бажанням. І зараз я знову шукаю роботу...
-
У який спосіб? Звертаєтесь до різних джерел чи просто очікуєте щасливого випадку, коли вам запропонують роботу?
-
Сьогодні бездіяльність неприпустима. Це все одно, що чекати снігу влітку, шансів лише один зі ста. Тому я знову повернувся до легкої промисловості і до роботи майстра.
Сьогодні загальна покупна спроможність населення значно зросла — українці можуть собі дозволити придбати більшу кількість різноманітного взуття. А моя справа — підтримувати цей товар у належному стані та вигляді. Ще один позитивний чинник — мої брати-близнюки стали бізнесменами і мають власні приватні підприємства. Я їм допомагаю в роботі, але все одно сподіваюсь знайти місце водія: через спеціалізовані видання, такі, як ваше, та знайомих.
-
Пане Вікторе, а що б Ви порадили тим пошукачам, які планують знайти роботу у легкій промисловості?
-
Легка промисловість України сьогодні в цілому не в кращому стані, а от взуттєве виробництво зокрема розвивається. Саме вітчизняні спеціалісти цієї галузі мають багато можливостей при працевлаштуванні: працювати на державній фабриці, відкрити власний бізнес чи працювати виконавцем у бізнесмена. Взуття — товар стабільно необхідний, отже, і взуттєвий майстер — перспективна професія легкої промисловості.
Але приймайте рішення завжди виважено, аби не допускати моїх помилок — треба займатися тією справою, до якої є не тільки талант або знання, а і внутрішнє покликання.
