|
Олеся Н.,
офіціантка
Закладів громадського харчування у Києві достатньо, і тому влаштуватися на роботу в клуб, кав’ярню чи ресторан неважко. А про те, як це треба робити і на що саме очікують роботодавці, нам розповіла Олеся, яка працює офіціанткою у молодіжному клубі.
— Олеся у чому полягає ваша робота?
— Розважальний комплекс, де я працюю, зорієнтований здебільшого на молодь, яка приходить до нього переважно для того, аби розважатися, потанцювати та відпочити від денних лекцій. Такий пріоритет у роботі нашого закладу насамперед зумовлює те, що він знаходиться у студмістечку серед гуртожитків, мешканці яких люди дещо бешкетні й веселі. Як відомо, у молоді своє коло інтересів, а також своєрідна манера спілкування. Для того, щоб ніщо не заважало нашим відвідувачам відпочивати (кожна перешкода відбивається на виторгу), я маю швидко працювати і розуміти їхнє мовлення. Мені це не складно, тому що я сама студентка, а працюю у вільний від занять час, щоб мати кишенькові гроші. Я приступаю до виконання своїх обов’язків саме у той момент, коли відвідувачі вирішують зробити перерву у танцювальному марафонові — перекусити, поспілкуватися. Моє завдання — прийняти замовлення і подати його, а також, у разі необхідності порекомендувати клієнтові те чи інше блюдо, якщо звісно, він не зважується зробити вибір.
— Чи складно було знайти роботу?
— Роботу я знайшла досить легко. Відпочиваючи у клубі і побачивши, що офіціантки працюють у дуже напруженому темпі, я звернулась до адміністратора зміни із запитанням з приводу працевлаштування. Відповідь була позитивною і мене відразу провели до директора закладу, який, не зважаючи на пізній час, був на роботі. Після короткої співбесіди, мені сказали, що я підходжу по всім параметрам. Наступного дня я пішла у лікарню, щоб пройти медичне обстеження й отримати допуск до роботи на підприємстві громадського харчування. Іспитовий термін офіційно був визначений у два місяці, але вже після першого ж дня роботи (за її результатами), директор сказав, що мені турбуватися немає чого, мене залишать працювати. Стосовно вимог, наскільки я розумію, їх у нашого директора чотири. Вік до 28 років. Гарний зір і відсутність «курячої сліпоти» — працювати треба в напівтемряві у натовпі танцюючих. Уміння спілкуватися і потужний голос, у зв’язку з тим, що у залі гримить музика. І головне — бажання працювати, але цього в мене було достатньо, чим я, мабуть, і відрізнялася від більшості здобувачів.
|
