Поширення коронавірусної хвороби в Україні та карантинні обмеження, заподіяні з метою її стримання, як й в усьому світі, кардинально вплинули на світові ринки праці, трансформувавши та, навіть, знищивши численні сфери діяльності людини.
Те саме стосується й такому сучасному напрямку роботи, яким є віддалена праця, про зростання популярності якої мова йшла, ще до початку виникнення пандемії COVID-19.
Той факт, що з початку періоду введення жорстких карантинних обмежень, число вакансій, що пропонують саме віддалену роботу, зросло на 26%. Всього ж за перший місяць поточного року, кількість таких вакансій збільшилася на цілих 15%. Як кажуть дослідники українського ринку праці, сучасні робочі пропозиції містять, в середньому 3-4% «віддалених вакансій» від їх загальної кількості.
Пандемія, яка змусила й шукачів, й роботодавців швидко пристосовуватися до змін та ставати «джиджитал», освоюючи цифрові навички, вміння організовувати власну віддалену роботу та загальну командну дистанційну працю, надала чимало можливостей й певним групам населення, як наприклад, молодим матусям, які сидіть в декретних відпустках, повноцінно працювати «онлайн».
Такі зміни спонукали український уряд, ще більш серйозно ставитися до такого явища, яким є віддалена робота, яка поступово «захоплює» сучасний світ.
Тож, тиждень тому, Верховна Рада України підтримала більшістю голосів внесення змін до Кодексу законів про працю, схваливши у другому читанні законопроект №4051 «Про вдосконалення правового регулювання дистанційної роботи».
Цим документом, передбачено два окремі види роботи – робота дистанційна та робота надомна. Ці два види робіт, зазвичай, мають різне законодавче визначення.
Роботою вдома (надомною) визнана «форма організації праці за місцем проживання співробітника». До речі, таке робоче місце є фіксованим та не може змінюватися самостійно працівником, без погодження заздалегідь з роботодавцем.
У той самий час, дистанційною роботою визнано зайнятість, яка передбачає роботу, що виконується «поза приміщеннями роботодавця в будь-якому місці за вибором співробітника».
Крім того, законом визначено й інші зміни, наприклад:
- «необхідність ознайомлення працівників з певними документами в електронному форматі;
- право вагітних жінок, працівників, які мають дитину у віці до 3 років, або тих, хто здійснює догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до 16-річного віку, виконувати свою діяльність на умовах надомної або дистанційної зайнятості;
- можливість суміщення дистанційної роботи в звичайному режимі при узгодженні графіка між роботодавцем і працівником;
- обрання «гнучкого графіку», коли роботодавець має право перевести компанію на гнучкий режим, про що він повинен повідомити співробітникам не пізніше, аніж за 2 місяці», тощо.
Схвалений Радою документ вносить зміни до Кодексу законів про працю та до Закону про охорону праці в Україні.
|