За часи швидкостей та сторіччя змін, багатозадачність стає чимось обов’язковим, змушуючи нас братися за декілька справ одразу, а де інколи, й прикривати цією функцією власну неорганізованість.
У процесі будівництва кар’єри, багато хто з нас вимушений вдавати з себе супер героя, відповідаючи за роботу на різних ділянках аби довести свою необхідність роботодавцю. Але, це не зовсім вірний шлях, здатний завести до таких глухих кутів, як вигоряння на робочому місці чи довготривалої депресії через купу незавершених справ.
Треба пам’ятати, що мозок людини створений ефективно опрацьовувати лише одну задачу, у де-яких випадках, непогано виконуючи супутні до неї дії. Ті ж якості, які приписують пану Цезарю, насправді було виявлено лише у 2% людей по всьому світу, то ж робити декілька справ одночасно, при цьому здобуваючи ефект від дій – спроможні тільки вони.
Непогано мати можливість переключати увагу з однієї справи на іншу, коли справи мають спільний напрямок або навпаки, мова йдеться про фізичну та розумову діяльність. У інших випадках, перенавантаження мозку та нервової системи, дуже швидко поставлять крапку у всіх таких починах.
Не менш безглуздо, вдавати з себе многозадачну особу та навантажуючи завдання «на себе», намагатися тим самим прикрити своє невміння виконувати роботу у заданий термін. Рано чи пізно, але така «багатозадачність» стане нестерпною з боку колег чи керівників, а за «цезарем» закріпиться імідж не здатної ні на що людини.
Тож, треба розуміти на що ви погоджуєтесь та наскільки це «робота для вас». Тим самим, ви не тільки принесете максимум користі у роботі та ще й збережете своє добре ім’я як спеціаліста. |
