Звичайно, руйнувати свою кар’єру на етапі проходження співбесіди, не бажає, мабуть, жоден шукач роботи. При цьому «небажанні», ми дуже часто припускаємося помилок, які трансформуючись у різні вислови, роблять нам «ведмежі послуги», створюючи в очах співрозмовника зовсім «не той» наш вигляд.
Наприклад, кадровики, які спілкуються з нами на інтерв’ю, не дуже згодні з такими «поясненнями» від шукачів, як то «не встиг прочитати» чи «не зміг знайти» інформації щодо роботодавця, до якого ви намагаєтеся працевлаштуватися. «не розуміють» ці люди й наших відвертих зізнань про те, «що не маємо часу» на такі речі чи якихось інших. Для нормального кадрового співробітника, такі речі є сакральними, тому він не може зрозуміти нащо вам витрачати свій та його час, коли вам все одне візьмуть вас «на роботу» саме до цієї компанії чи ні.
Відвертість на кшталт «ніколи це не робив але чому не спробувати» також не додає вам балів у таких розмовах. Краще одразу аргументувати свою впевненість щодо ваших можливостей справитися із тим що на вас чекає, ніж відверто міркувати чи не використати цього роботодавця, як полігон із засвоєння нових навичок.
Прохання про «надання шансу» виглядають скоріше жалюгідною спробою, ніж обнадійливою співрозмовника інформацією, тому не просіть але доводьте чому тут повинні бути саме ви. Також, про те що це ваша остання надія на працевлаштування, промовить й ваша «готовність на все» заради отримання цієї посади.
Та навіть, якщо ви впевнено відповіли на усі запитання «ейчарівця» не слід розслаблятися. Наприклад, відповідь на прохання розповісти що небудь ще про себе, має прозвучати у вигляді «чого-небудь» й це краще, ніж дивуючись вимовити: «А ,що ще? Все ж й так у резюме написано». |
